Maximus, 41 - 31 декабря 2007 11:31

перед тем как делать каменты прочтите, попробуйте понять...

[B]Україно![/B]

Скажи мені, яке твоє майбутнє?
Чи матемеш колись ти спів веселий,
Або ж забудеш все те незабутнє,
Що в давнину жило в твоїй оселі.
[B]Україно![/B]
Чи довго будуть ті нестерпні болі
В дітей твоїх, невдягнених та бідних,
Чи будуть ще ламатися тополі,
Як люди? І не буде в цьому винних?
[B]Україно![/B]
Чи будемо терпіти ми "еліту",
Політиків, панів у іншій формі?
Чи понесемо хрест на спині гніту,
Й чекати будемо якусь реформу
Та вірити по-різному у Бога?
Чи зовсім ні у що не йняти віри?
Куди закине нестійка дорога,
Безбожний люд затурканий без міри?
Чи буде ще звиватися терниста, нестійка дорога?
[B]Україно![/B]
Що нас чека в майбутньому, скажи нам.
Чи довго нам іти тернистим шляхом?
Чи довго ще яритися тим ранам,
Що вже віки наповнюють нас страхом?
[B]Україно![/B]
Байдужістю хворіють твої люди,
Їх наша дійсність не бентежить,
Та вірю, що прокинемось і буде
Міцна держава. Все від нас залежить!
* * *
Хто знає, що чекає нас: майбутнє недалеке,
Можливо, щастя, добробут і безпека,
Можливо, інше - все від нас залежить.
Та зараз ми спимо, а дійсність не бентежить...
* * *
Чекаєте від когось щирості, уваги,
Квіток запашних, чи просто добра.
І думаєте, що м`язи будуть повні наснаги
Коли ви прокинетесь від різкого дзвінка?

Помиляєтесь! Не буде цьго вже ніколи
Як на сердці нікого - порожньо... Пусте
Що всміхнеться людям, прикриваючи болі,
Усі темні кутки, повноцінне, просте.

Або ж втомитесь дуже від власних думок,
Тих похмурих та темних, незакінчених хмар,
В які входимо ми, ступаючи крок
В невідоме...Чи ж мало нам кар?!

Що ж робити тому, в кого вкрали усе,
Те безцінне, прекрасне, рідне кохане,
В кого сердце розбите? Кому радість несе
Лише смуток постійний і душа від сліз в`яне?

Взято з "Енергії сердець" 2003, поет Григорій Колесник[/SIZE]

• 
• 
•